• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Методична робота

/Files/images/metodist.jpg


Вихователь – методист Когут Людмила Анатоліївна

Освіта: вища, Український державний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, 1995 р. "Педагогіка і психологія"
Педагогічне звання: "Старший вихователь"

Нагороди:
Грамота відділу освіти Володарської районної державної адміністрації, 2000р;
Грамота управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, 2006р. ;
Грамота селищного голови, 2013.р
Грамота народного депупата України Гудзенка В.І. 2016р.
Стаж роботи: 30р.
Вихователь-методист займається методичною роботою та організує весь освітньо-виховний процес в дитячому садку. Якщо коротко, то методист аналізує, планує, організовує, координує, контролює діяльність педагогічного колективу. Разом із завідувачем він керує колективом дитячого садка, беручи участь у добиранні кадрів, у розробленні та впровадженні програм розвитку та педагогічних планів. Вихователь-методист проводить ґрунтовну методичну роботу у педагогічному колективі: відкриті заняття для вихователів, семінари, індивідуальні та групові консультації. Крім того, він бере участь у роботі з батьками: готує інформації, випускає методичні рекомендації що присвячені сімейному вихованню та ін. Робоче місце методиста, як відомо, методичний кабінет. Там кожен педагог може отримати практичну допомогу в організації роботи з дітьми, а батьки можуть проконсультуватися з приводу розвитку дитини, отримати відповіді на питання про педагогічний процес в дошкільному закладі. Ще одне завдання методиста, мабуть, найважливіше, - розуміти і правильно оцінювати сили і можливості кожного педагога, знати, що важливо для нього в житті, до чого він прагне, щоб задовольнити потребу кожного педагога в повазі, визнанні та самореалізації.

/Files/images/razdelitel_43_3.gif

ОСВІТНІ ПРОГРАМИ

Освітня програма для дітей від 2 до 6 років "ДИТИНА"
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ МОН УкраїниПерелік навчальної літератури, програм, рекомендованих Міністерством освіти та науки України до використання в закладах дошкільної освіти у 2020-2021 навчальному році (лист МОН №1/9-394 від 22.07.2020 року)Дистанційна освіта в ЗДО

Пріоритетні завдання на 2022/2023 навчальний рік:

Плануючи роботу педагогічного колективу на 2022/2023 навчальний рік, вважаємо за доцільне:

* освітній процес дошкільного закладу будувати за новою редакцією Базового компонента дошкільної освіти, програмою виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина»;

* забезпечити державну політику щодо охорони життя і здоров’я дітей, конституційних прав, державних гарантій дітям дошкільного віку на доступність та безоплатність здобуття якісної освіти, в тому числі дітям 5 – річного віку та дітям з особливими потребами;

* активно вивчати та впроваджувати в освітньо – виховний процес інноваційні технології, позитивний педагогічний досвід.


ПРОБЛЕМА НАД ЯКОЮ ПРАЦЮЄ ЗДО "ПІЗНАЙКО"

Створення оптимальнх умов для прояву та розвитку творчої особистості дитини"

ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ НА ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ

Нормативно-правова база, листи МОН України під час воєнного стану

Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"

Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"

Закон України "Про освіту"

Закон України "Про дошкільну освіту"

Кодекс законів про працю України

постанови Кабінету Міністрів України:

від 12.03.2003 №305 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021р. №86)

від 26.06.2013 №444 "Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях " (зі змінами)

листи МОН України:

від 28.лютого 2022 року №1/3292-22 " Щодо написання заяв про відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану"

від 07 березня 2022 року №1/3378-22 "Про практику застосування трудового законодавства у галузі освіти і наукипід час дії правового режиму воєнного стану"

від 17.03.2022 №1/3485-22 " Про оплату праці працівників закладів освіти під час призупинення навчання"

від 02.04.2022 №1/3845-22 "Про рекомендації для працівників закладів дошкільної освіти на період воєнного стану в Україні"

· Організація освітнього процесу на період дії воєнного стану в Україні

ЛИСТ МОН УКРАЇНИ №1/3845-22 ВІД 02.04.2022 "ПРО РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ НА ПЕРІОД ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ"

wym-1649231547497

Про забезпечення психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану можна дізнатися з листа МОН України № 1/3737-22 від 29.03.2022

wym-1649232048742

Питання організації освітнього процесу у закладах освіти регламентовано листом МОН України № 1/3371-22 від 06.03.2022 "про організацію освітнього процесу в умовах військових дій"

wym-1649232470831

На сайті МОН України у вільному доступі зібрано матеріали, з допомогою яких педагоги зможуть підготуватись до роботи, організувати освітній процес у нових умовах - "Сучасне дошкілля під крилами захисту"

wym-1649232710326

Відкрито дитячий онлайн-садок НУМО з відеозаняттями для дітей віком від 3 до 6 років (ЮНІСЕФ разом із МОН України). Всі випуски доступні до перегляду на YouTube-каналах МОН та ЮНІСЕФ і на платформі МЕGOGO. Цей проєкт є платформою, на якій батьки та педагоги зможуть знайти розвивальні матеріали у відкритому доступі.

Також для використання у роботі є корисними такі матеріали:

- поради з надання першої психологічної допомоги людям, які пережили кризову подію

wym-1649233396247

- поради від експертів ЮНІСЕФ "Як підтримати дітей у стресових ситуаціях"

wym-1649233832024

- інформаційний комікс для дітей "Поради від захисника України"

wym-1649234123920

- хрестоматія для дітей дошкільного віку "Моя країна - Україна" з національно-патріотичного виховання

Рекомендації для педагогів ЗДО:

Використовувати публікації психолого-педагогічного та методичного спрямування, зокрема на сайті МОН "Сучасне дошкілля під крилами захисту" у Telegram-каналі "Підтримай дитину"

wym-1649235114283

Проводити роботу з батьками щодо психологічного супроводу дитини у воєнний час, надавати консультативну підтримку щодо допомоги дітям впоратися з тривожністю під час воєнних дій

wym-1649235722883

Організовувати освітній процес з урахуванням воєнної ситуації у населеному пункті

Враховувати особливості дітей дошкільного віку під час організації освітнього процесу в дистанційному форматі.

Співпрацювати та організовувати зворотній зв'язок з батьками дітей, через вебсайт закладу, програми Skype, Viber, WhatsApp, Telegram та соціальні мережі з питань стану здоров'я дитини, особливостей навчання, виховання, розвитку дітей при використанні дистанційного та змішаного видів комунікації.

Інформувати батьків щодо допомоги дітям у подоланні негативних наслідків травмуючих подій та адаптації до нових обставин їхнього життя.

Формувати бібліотеку онлайн-матеріалів для організації освітнього процесу.

БЕЗПЕКА ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ

ВІЙНА І ДІТИ: ЩО ВАРТО ЗНАТИ БАТЬКАМ ПРО БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ

Поради батькам під час війни

Надзвичайні ситуації завжди пов’язані з високим рівнем стресу та тривоги, але водночас вимагають від людей сфокусованості та зібраності. Мати відповіді на всі питання завчасно неможливо, але добре знати, де ці відповіді можна знайти, щоб створити безпечне середовище для себе та своїх дітей.

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні розробив поради щодо піклування про дитину під час війни. У цій рубриці ви знайдете вичерпну інформацію про харчування, гігієну, безпеку та психологічну підтримку дитини.

Зазвичай у кризових ситуаціях батьки найбільше переживають за дітей. У ваших силах підготувати дитину до різних сценаріїв і допомогти їй бути в безпеці, навіть якщо вас не буде поруч.

Цей розділ містить поради про те, що потрібно покласти до дитячого «рюкзака безпеки», важливі моменти, які варто проговорити з дитиною, щоб мінімізувати додатковий стрес та мати план дій на різні випадки.

Зберіть для своєї дитини рюкзак із мінімальним набором речей.

Він має включати:

· фото з батьками, із написаними на звороті телефонами родичів, повною адресою, ПІБ дитини та групою крові (додатково можна нашити на одяг дитини бірку з цією інформацією або покласти в кишеню записку)

· дві пляшки води

· шоколад, печиво, хлібці, сухофрукти

· потрібні лікарські препарати, лейкопластир, антисептики, захисну маску для обличчя

· вологі та сухі серветки невеликий рушник, зубну пасту та щітку, мило

· ліхтарик

· одну-дві улюблені іграшки дитини (вони забезпечать мінімальний психологічний комфорт)

· комплект змінного одягу

Також у дитячий «рюкзак безпеки» можна покласти телефон, якщо дитина вміє ним користуватись, та трохи грошей.

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

1. При загрозі ураження стрілецькою зброєю.

- Закрийте штори або жалюзі (заклейте вікна паперовою стрічкою) для зниження ураження уламками скла.

- Вимкніть світло, закрийте вікна та двері.

- Займіть місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю (комора, ванна, передпокій).

- Інформуйте можливими засобами про небезпеку близьких і знайомих.

2.При загрозі бойових дій.

- Закрийте штори або жалюзі (заклейте вікна паперовою стрічкою) для зниження ураження осколками скла. Вимкніть джерело живлення, закрийте воду і газ, загасіть пічне опалення.

- Візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку.

- Негайно покиньте житлове приміщення, сховайтесь в підготовленому підвалі або найближчому укритті.

- Попередьте про небезпеку сусідів. Надайте допомогу старим і дітям.

- Без крайньої необхідності не залишайте безпечного місця перебування.

- Проявляйте крайню обережність, не піддавайтеся паніці.

2. Якщо стався вибух.

- Переконайтеся в тому, що ви не отримали значних травм.

- Заспокойтеся і уважно озирніться навколо, чи не існує загрози подальших обвалів і вибухів, які не звисає чи з руїн розбите скло, не потрібна комусь ваша допомога.

- Якщо є можливість - спокійно вийдіть з місця події. Якщо ви опинилися в завалі - періодично подавайте звукові сигнали. Пам'ятайте, що при низькій активності людина може протриматися без води п'ять діб.

- Виконуйте всі розпорядження рятувальника.

3. При повітряній небезпеці.

- Вимкніть джерело живлення, закрийте воду і газ.

- Погасіть пічне опалення.

- Візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку.

- Попередьте про небезпеку сусідів і при необхідності надайте допомогу старим і хворим.

- Якнайшвидше дійдіть до захисної споруди або сховайтеся на місцевості. Дотримуйтесь спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишайте безпечного місця перебування. Слідкуйте за офіційними повідомленнями.

4.При загрозі масових заворушень.

- Зберігайте спокій і розсудливість.

- При перебуванні на вулиці негайно покиньте місця масового скупчення людей, уникайте агресивно налаштованих осіб.

- Не піддавайтеся на провокації.

- Надійно закрийте двері. Не підходьте до вікон і не виходьте на балкон. Без крайньої необхідності не покидайте приміщення.

5. Якщо вас захопили злочинці як заручника і вашому життю і здоров'ю загрожує небезпека.

- Намагайтеся запам'ятовувати будь-яку інформацію (вік, зріст, голос, манеру розмовляти, звички і т.п.) про злочинців, що надалі може допомогти встановити їх місцезнаходження.

- При першій можливості намагайтеся повідомити про місце свого перебування рідним чи в міліцію.

- Намагайтеся бути розважливими, спокійними, по можливості миролюбними, оберігайте себе від непотрібного ризику.

- Якщо злочинці перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, то намагайтеся максимально обмежити себе від спілкування з ними, так як їх дії можуть бути непередбачувані.

- Чи не підсилюйте агресивність злочинців непокорою, сваркою, зайвим опором.

- Виконуйте вимоги терористів, не створюючи конфліктних ситуацій, запитуйте дозволу переміщатися, сходити в туалет, відкрити сумочку і т.д.

- Уникайте будь-яких дискусій, особливо політичних, зі злочинцями, будьте, насамперед, уважними слухачами.

- Зберігайте свою честь і нічого не просіть, намагайтеся з'їдати все, що дають, незважаючи на те, що їжа може бути непривабливою.
- Якщо ви тривалий час перебуваєте поруч із злочинцями, постарайтеся встановити з ними контакт, викликати гуманні почуття і почати розмову, не наводячи їх до думки про те, що ви хочете щось вивідати.
- Не дозволяйте собі падати духом, використовуйте будь-яку можливість поговорити з самим собою про свої надії, проблеми, які трапляються в житті, постарайтеся заспокоїтися і розслабитися за допомогою медитації, читайте різні тексти, постарайтеся згадати вірші.
- Уважно стежте за поведінкою злочинців та їх намірами, будьте готові до втечі, якщо ви абсолютно впевнені в безпеці такої спроби.
- Постарайтеся знайти найбільш безпечне місце в приміщенні, де вас тримають і де можна було б захиститися під час штурму терористів (приміщення, стіни і вікна яких не виходять на вулицю - ванна кімната або комора), у разі відсутності такого місця падайте на підлогу при будь-якому шумі або стрілянині.
- При застосуванні спеціальними підрозділами сльозоточивого газу дихайте через мокру тканину, швидко і часто моргайте, викликаючи сльози.
- Під час штурму ні в якому разі не беріть в руки зброю терористів, щоб не постраждати від штурмуючих, які стріляють по озброєним людям.
- При звільненні виходьте швидше, речі залишайте там, де вони лежать, оскільки можливі вибухи або пожежа, беззаперечно виконуйте команди групи захоплення.

6. При проведенні тимчасової евакуації цивільного населення з небезпечногорайону.

Візьміть документи, гроші і продукти, необхідні речі, медикаменти.
- По можливості надайте допомогу громадянам похилого віку, людям з фізичними вадами.
- Дітям дошкільного віку вкладається в кишеню або пришивається до одягу записка, де вказується прізвище, ім'я, по батькові, домашня адреса, а також ім'я та по батькові матері і батька.

- Дотримуйтесь вказаного маршруту. При необхідності зверніться за допомогою до правоохоронців та медичних працівників.

- Дотримуйтесь вказаного маршруту. При необхідності зверніться за допомогою до правоохоронців та медичних працівників.

Навчально-методична база та ефективність її використання під час навчально-виховного процесу


Адміністрацією та педагогічним колективом ДНЗ створені належні умови для всебічного повноцінного розвитку, комфортного перебування дітей в дошкільному закладі.

Оформлення групових приміщень, кабінетів, музично-спортивної зали є педагогічно доцільним, відповідає естетичним та педагогічним вимогам.
Змістовне та естетичне оформлення групових приміщень, спальних кімнат, роздягалень кожної вікової групи відповідає вибраній назві: «Ромашка», «Горобинка», «Калинка», «Соняшник», «Дзвіночок», «Колосочок», «Барвінок», « Волошка», «Берізка», «Зернятко».

При організації та облаштуванні розвивального простору у групових приміщеннях врахована його величезна значимість для становлення особистості.

Для забезпечення потреби дітей гнучко, варіативно використовувати простір, почуватися володарями ігор та іграшок, виявляти свої інтереси, займатися улюбленими справами, вихователі постійно трансформують оснащення осередків розвитку: ігрові, куточки самостійної художньої діяльності, книги, природи, розвиваючих ігор, національні, чергових, тощо. Тематичні куточки оформлено й наповнено матеріалами, посібниками та іграшками так, щоб підказати дітям вид діяльності та способи дій, а у відповідних ігрових зонах – сюжет гри та способів його реалізації. При цьому враховано вимоги відповідності предметно-розвивального середовища віковим особливостям вихованців, що дозволяє задовольнити індивідуальні інтереси дітей, зробити розвивально-пізнавальний процес диференційованим. Облаштування простору кожної групової кімнати дає можливість вихованцям діяти як невеличкими підгрупами, так й індивідуально.

У кожній віковій групі обладнано методичні шафи , де накопичено і систематизовано весь дидактичний, наочний матеріал для організації пізнавально-розвивальної діяльності з дітьми відповідного дошкільного віку.

Осередком здійснення пізнавально-розвивальної діяльності та роботи з педагогічними кадрами в дошкільному закладі є методичний кабінет.
Матеріали, зібрані в методичному кабінеті, систематизовані та розташовані для зручного використання, що відображено у каталозі методичного кабінету Окремими розділами виділено нормативні документи, документація вихователя-методиста; матеріали атестації працівників; співпраця зі школою, родиною, матеріали перспективного педагогічного досвіду.

Для реалізації одної з основних функцій роботи методичного кабінету – забезпечення комплексного творчого процесу, під час якого здійснюється практичне навчання педагогічних працівників, оволодіння ними ефективними формами і методами роботи з дітьми, створено каталоги: дитячої художньої літератури, методичної літератури, дидактичних ігор, періодичних видань, книгу обліку іграшок та посібників, книгу отримання та видачі посібників, окремо створено картотеку демонстраційних картин.

У методичному кабінеті зібрано матеріали з досвіду роботи вихователів, муз керівників. Це інформації, доповіді, підготовлені вихователями для виступів на педрадах, зразки планування, проведення тематичних днів, тижнів, методичні рекомендації, матеріали діагностичного обстеження рівнів засвоєння дітьми програми для здійснення індивідуально та диференційованого підходу до кожного вихованця, конспекти занять, сценарії свят, кращі дитячі роботи.

У методичному кабінеті регулярно організуються тематичні виставки ,
матеріали яких ефективно використовуються педагогами під час навчально-виховного процесу.

/Files/images/images.jpgПоради вихователя - методиста

Атестація педагогічних працівниківяк аспект діяльності вихователя-методиста
дошкільного закладу


Атестація персоналу — складова кадрового менеджменту.
Робота з кадрами — один із напрямів діяльності вихователя-методиста дошкільного навчального закладу. Складовою кадрового менеджменту є атестація персоналу. Це важлива форма морального та матеріального стимулювання, спрямована на вдосконалення діяльності педагогів, які працюють в освітніх закладах різних типів і форм власності.
Мета атестації педагогічних працівників:
- активізація їхньої творчої професійної діяльності;
- підвищення відповідальності за результати роботи;
- оцінка особистісних якостей;
- визначення рівня якості виконання ними посадових обов'язків, зазначених у професійно-кваліфікаційних ха­рактеристиках, нормативно-правових документах;
- забезпечення соціального захисту компетентної педагогічної праці.
І саме вихователь-методист має підтримувати прагнення педагогів до професійного зростання, допомагати кожному з них реалізувати на практиці наукові надбання, інноваційні технології, розкрити фахові здібності.
Посадова інструкція вихователя-методиста
Конкретні, чіткі обов'язки, виконання яких спрямовуватиметься на реалізацію завдань атестаційного періоду в дошкільному навчальному закладі, мають бути визначені у посадовій інструкції вихователя-методиста.
Зокрема, такі обов'язки:
- вивчення та оцінка рівня кваліфікації, результатів педагогічної діяльності педагогів, які атестуються;
- створення оптимальних умов для активізації творчої діяльності педагогів;
- виявлення, вивчення, узагальнення, поширення найкращого досвіду роботи педагогів;
- моніторинг професійного зростання педагогів, які атестуються;
- участь у засіданнях атестаційної комісії дошкільного навчального закладу, розробленні заходів з реалізації рекомендацій атестаційної комісії; - виконання організаційно-методичних заходів з підготовки і проведення атестації;
- ведення документації, передбаченої нормативно-правовими актами; ш оформлення інформаційних матеріалів з питань атестації (куточки, інформаційні стенди, вісники, бюлетені тощо);
- проведення аналізу результатів атестації педагогічних кадрів;
- внесення пропозицій щодо заохочення педагогічних працівників у процесі атестаційного періоду, щодо проведення позачергової атестації (за потреби) ; - внесення питань атестації педагогів у план методичної роботи.
Вихователь-методист може виконувати повноваження заступника голови чи секретаря атестаційної комісії, про що має бути зазначено у наказі керівника дошкільного навчального закладу «Про створення атестаційної комісії».
Функціональні обов'язки секретаря атестаційної комісії
Якщо вихователя-методиста обрано секретарем атестаційної комісії, то до його основних обов'язків додаються ще й такі:
- прийом заяв від педагогів, які атестуються;
- підготовка матеріалів до розгляду на атестаційній комісії;
- ознайомлення осіб, які атестуються, з графіком проведення атестації;
- ведення протоколів засідань атестаційної комісії;
- оформлення атестаційних листів у двох примірниках за встановленою формою;
- вручення примірника атестаційного листа (під підпис) атестованому працівнику;
- упорядкування, зберігання документації, що велась у процесі атестації (протоколи засідань атестаційної комісії, бюлетені таємного голосування тощо).
Ведення документації з атестації
Проведення атестації передбачає ведення цілої низки документів, оформлення яких, як правило, покладається на вихователя-методиста.
Зокрема, у методичному кабінеті ДНЗ має бути впорядковано такі матеріали щодо атестації:
- законодавчі і нормативні документи з питань атестації педагогічних працівників;
- перспективний план курсової перепідготовки педагогічних працівників;
- перспективний план атестації педагогічних працівників;
- графік проведення атестації педагогічних працівників;
- пам'ятки, порадники для педагогів, які атестуються;
- матеріали з вивчення, узагальнення досвіду роботи педагогів;
- аналітичні матеріали з вивчення рівня компетентності дітей;
- аналітичні матеріали з вивчення результативності роботи педагогів (діловий щоденник аналізу освітньої роботи, індивідуальна облікова картка педагога, модель оцінювання результатів роботи педагогічних працівників тощо);
- аналітичні матеріали за результатами атестації педагогічних працівників (таблиці, різні типи діаграм тощо);
- матеріали, напрацьовані у процесі роботи атестаційної комісії, — протоколи засідань атестаційної комісії, бюлетені таємного голосування, книга обліку видачі атестаційних листів тощо (за умови виконання вихователем-методистом обов'язків секретаря атестаційної комісії).
Етапи атестаційного періоду
Атестацію слід розглядати як постійний неперервний процес, тому що із завершенням одного атестаціиного періоду розпочинається наступний.
Проте кожний такий атестаційний період містить кілька етапів, які повторюються з року в рік, а саме:
· підготовчий;
· експертно-дослідницький;
· підсумковий.
На кожному з цих етапів діяльність вихователя-методиста наповнюється певним змістом.
Питання, що вимагають особливої уваги від вихователя-методиста.
На початку навчального року вихователю-методисту варто зосередити увагу на окремих питаннях, що дасть змогу уникнути непорозумінь та конфліктів у процесі проведення атестації педагогів у дошкільному навчальному закладі.
Зокрема, необхідно:
- перевірити своєчасність проходження курсів підвищення кваліфікації педагогами, які атестуються, наявність посвідчень курсової перепідготовки;
- подати інформацію керівнику закладу про внесення змін до перспективного плану атестації педагогів для підготовки наказу (за потребою);
- перевірити точність визначення стажу безпосередньої педагогічної роботи педагогів, які атестуються.
Вихователям-методистам варто пам'ятати, що:
- вивчення досвіду роботи педагогічних працівників, його узагальнення та оформлення відповідних документів проводиться членами атестаційної комісії і працівниками методичних кабінетів;
- не можна вимагати оформлення узагальнюючих документів педагогічними працівниками, які проходять атестацію;
- слід своєчасно ознайомлювати педагогічних працівників з атестаційними листами (під підпис, із зазначенням дати).
Комплексна оцінка
рівня педагогічної майстерності педагогів, які атестуються
Вихователь-методист, готуючи характеристику педагога, який атестується, має дати комплексну оцінку рівню його педагогічної майстерності, розкривши такі її складові:
- професійна компетентність;
- результативність роботи (рівень компетентності дітей);
- особистісні якості.
Важливим аспектом такої комплексної оцінки є аналіз показників діяльності педагога за весь міжатестаційний період (за п'ять років), а не лише за рік атестації. Планомірне аналізування діяльності кожного пе­дагога протягом цього періоду дасть можливість усім учасникам освітнього процесу уникнути зайвого напруження та хвилювань. Вихователь-методист повинен так побудувати методичну роботу, щоб задіяти в ній кожного педагогічного працівника, залучаючи до участі в різноманітних заходах. Таким чином, педагоги матимуть змогу реалізувати свої потенційні можливості, самореалізуватися. У міжатестаційний період слід вивчати досвід роботи педагогів, узагальнювати його та подавати на розгляд, схвалення, затвердження до науково-методичної ради відповідного рівня, яка уповноважена здійснювати науково-педагогічну експертизу методичних матеріалів.
Вихователю-методисту слід відстежувати будь-які досягнення, вести облік участі кожного педагогічного працівника у методичних заходах. Кожен вихователь-методист обирає зручну для себе форму фіксації інформації. Зокрема, це можуть бути індивідуальні облікові картки педагогів, моніторингові атестаційні таблиці або атестаційні карти експертної оцінки (див. Додатки 3—6) тощо. Такі робочі матеріали допоможуть дати обгрунтовану вичерпну характеристику діяльності педагога за весь міжатестаційний період, забезпечать об'єктивність в оцінюванні діяльності педагогів, дадуть змогу уникнути формалізму під час підбиття підсумків вивчення діяльності вихователів. Структурування отриманої інформації за допомогою таблиць, різних типів діаграм і т. ін. спрощує аналітичну роботу в межах кадрового менеджменту, зокрема з питань атестації. Після завершення атестаційного періоду керівник ДНЗ і вихователь-методист аналізують і узагальнюють результати атестації (див. Додаток 7) та вносять корективи до бази даних кількісно-якісного складу педагогічних працівників дошкільного закладу.
Працюємо з нормативними документами
Розпочався новий навчальний рік, і атестаційні комісії всіх рівнів дошкільної освіти активізували свою діяльність. Не секрет, що питання проведення атестації залишаються гострими для багатьох педагогічних працівників. Тому і керівникам, і педагогам дуже важливо знати свої права та обов'язки в атестаційному процесі.
Права та обов'язки учасників атестаційного процесу
Підготовка до атестації педагогічних працівників у кожному дошкільному закладі починається з ознайомлення колективу з нормативними документами, що регламентують процес атестації педагогічних працівників. Дуже важливо, щоб результати атестації задовольнили як адміністрацію дошкільного закладу, так і педагогів, які атестуються. А для цього всім учасникам атестаційного процесу необхідно добре знати свої права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 статті 32 Закону України «Про дошкільну освіту» атестація педагогічних працівників дошкільного навчального закладу, незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, здійснюється відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 20 серпня 1993 р. № 310, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 грудня 1993 р. за № 176 (далі — Типове положення) .







Чергова атестація


Атестація педагогічного працівника — це визначення його відповідності посаді та рівня кваліфікації. Усі педагогічні працівники дошкільного навчального закладу — керівники ДНЗ, що мають педагогічне навантаження, вихователі-методисти, вихователі, музичні керівники, інструктори з фізичної культури, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, соціальні педагоги, практичні психологи — підлягають атестації, яка є обов'язковою для всіх педагогів.
Щоб атестуватися, педагогічний працівник повинен мати фахову освіту та володіти державною мовою в обсязі, необхідному для виконання його професійних обов'язків. Чергова атестація проводиться один раз на п'ять років.
Відповідно до пункту 3.4 розділу III Типового положення атестація педагогічних працівників передбачає попереднє підвищення кваліфікації, яке педагогічний працівник має право пройти на засадах вільного вибору змісту, програм, форм навчання, організацій та установ, акредитованих в установленому порядку на здійснення підвищення кваліфікації. Тому кожен педагог зобов'язаний підвищувати кваліфікацію не рідше одного разу на п'ять років.
Керівник дошкільного навчального закладу та вихователь-методист, які складають графік проходження атестації і графік підвищення кваліфікації на п'ять років, мають знати, що не підлягають атестації педагогічні працівники, які:
- мають стаж безпосередньої педагогічної роботи до 3 років;
- перебувають на довготривалому лікуванні.
А педагогічні працівники, які мають необхідний стаж педагогічної роботи і раніше проходили атестацію, але прийняті на роботу в поточному навчальному році, і ті, хто навчається у вищому навчальному закладі, мають право атестуватися за бажанням.
Атестаційна комісія може протокольно підтвердити педагогічному працівнику раніше встановлену кваліфікаційну категорію або посадовий оклад, педагогічне звання, якщо цей педагогічний працівник підлягає черговій атестації, але не претендує на підвищення кваліфікаційної категорії чи посадового окладу (ставки за­робітної плати), присвоєння вищого педагогічного звання, ніж визначено за результатами попередньої атестації, і претензій до його роботи з боку адміністрації дошкільного закладу та батьків вихованців немає.
Якщо педагогічний працівник з поважних або незалежних від нього причин не може пройти чергову атестацію, він має право подати заяву до атестаційної комісії дошкільного навчального закладу щодо продовження чинності її попереднього рішення на один рік.
Атестаційна комісія за погодженням з комісією вищого рівня ухвалює відповідне рішення, яке обов'язково фіксують у протоколі засідання атестаційної комісії.
Педагогічний працівник має право відмовитися від чергової атестації. Але у цьому випадку йому встановлюють кваліфікаційну категорію на ступінь нижчу від тієї, яку він мав за результатами попередньої атестації. Якщо це стосується кваліфікаційної категорії «спеціаліст», то оплату праці визначають за нижчим посадовим окладом (ставкою заробітної плати), а для працівника з педагогічним званням припиняється чинність відповідного звання.
Позачергова атестація
Педагогічні працівники, які виявили бажання підвищити встановлену їм кваліфікаційну категорію (посадовий оклад) чи порушили питання про присвоєння їм педагогічного звання раніше визначеного терміну, мають право на позачергову атестацію, але, як зазначено у пункті 3.3 розділу III Типового положення, не раніше ніж через рік з дня видання керівником дошкільного навчального закладу, органом управління освітою відповідного наказу за підсумками попередньої чергової атестації.
Адміністрація дошкільного закладу має право подати аргументоване подання до атестаційної комісії щодо позачергової атестації педагогічного працівника, який знизив рівень своєї професійної діяльності у міжатестаційний період. Педагогічний працівник, щодо якого порушено питання про його невідповідність посаді, яку він обіймає, не має права відмовитися від атестації.
Кваліфікаційні вимоги до педагогічних працівників
Педагог, що підлягає атестації, зобов'язаний особисто подати заяву до атестаційної комісії, де має право вказати ту кваліфікаційну категорію (посадовий оклад), педагогічне звання, на які він претендує.
Кваліфікаційна категорія— це відповідний рівень кваліфікації, професіоналізму, результативності педагогічної праці, що відповідає нормативним критеріям і встановлюється педагогічним працівникам на 5 років. Для того щоб запобігти конфліктним ситуаціям, важливо, аби кожен педагогічний працівник, що атестується, добре знав вимоги до осіб, яким встановлюється/підтверджується певна кваліфікаційна категорія чи присвоюється/підтверджується педагогічне звання, і міг об'єктивно визначити рівень, якого він реально може досягнути. Тому доречно, опрацьовуючи з педагогічним колективом нормативну документацію з атестації, приділити цьому питанню особливу увагу.
Педагог, який підлягає атестації, має знати, що:
- кваліфікаційна категорія «спеціаліст» встановлюється/ підтверджується педагогічним працівникам, які професій­но компетентні, забезпечують нормативні рівні і стандарти навчання та виховання;
- кваліфікаційна категорія «спеціаліст II категорії» встановлюється/підтверджується педагогічним працівникам, які виявили достатній рівень професіоналізму, використовують сучасні форми і методи навчання та виховання, досягли вагомих результатів у педагогічній діяльності, мають стаж безпосередньої педагогічної роботи не менше ніж 3 роки;
- кваліфікаційна категорія «спеціаліст І категорії» встановлюється/підтверджується педагогічним працівникам, які ви явили ґрунтовний рівень професіоналізму, добре володіють ефективними формами і методами педагогічної діяльності, досягли значних результатів у вирішенні навчально-виховних завдань, мають стаж безпосередньої педагогічної роботи не менше ніж 5 років;
- кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» встановлюється/підтверджується педагогічним працівни­кам, які виявили високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, досконало володіють ефективними формами і методами організації освітнього процесу, забезпечують високу результативність, якість своєї праці,мають стаж безпосередньої педагогічної роботи не менше ніж 8 років.
Як виняток, цей стаж: може бути скорочений до 5 років. Для педагогічних працівників з ученими званнями та науковими ступенями враховується стаж їхньої безпосередньої педагогічної роботи у вищому навчальному закладі;
- педагогічне звання «Вихователь-методист» може присвоюватися/підтверджуватися педагогічним працівникам з вищою освітою та освітою в обсязі вищого навчального закладу І — II рівня акредитації та іншого навчального закладу еквівалентного рівня;
- педагогічне звання «Старший вихователь» може присвоюватися/підтверджуватися вихователям-методистам за посадою, які мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» або «спеціаліст І категорії», а за наявності освіти в обсязі вищого навчального закладу І —II рівня акредитації та іншого навчального закладу еквівалентного рівня, вихователю-методисту за посадою може присвоюватися це звання, якщо стаж безпосередньої педагогічної роботи становить не менше ніж 8 років та встановлено найвищий посадовий оклад (ставка заробітної плати).
Повноваження атестаційної комісії при дошкільному навчальному закладі
Як передбачено пунктом 7.2 Типового положення, атестаційна комісія при дошкільному навчальному закладі має право безпосередньо встановити, підтвердити (не підтвердити) кваліфікаційні категорії «спеціаліст», «спеціаліст II категорії», «спеціаліст І категорії». А про встановлення/підтвердження (не підтвердження) педагогічним працівникам кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії», присвоєння/підтвердження (не підтвердження) педагогічного звання атестаційна комісія при ДНЗ може лише клопотати.
Важливо знати: під час проведення атестації часто виникають спірні питання між педагогічним працівником та адміністрацією чи атестаційною комісією дошкільного навчального закладу.
Роз'яснимо найтиповіші з них:
1. Педагогічні працівники з освітою в обсязі навчального закладу І-II рівня акредитації атестуються на встановлення/підтвердження кваліфікаційної категорії «спеціаліст», присвоєння/підтвердження педагогічного звання. Помилкою є те, що під час атестації цієї категорії педагогічних працівників деякі керівники дошкільних навчальних закладів керуються пунктом 2.2 Типового положення. Цей пункт стосується лише педагогічних працівників, які там зазначені, і не поширюється на працівників дошкільних навчальних закладів.
2. Для педагогічних працівників, які припинили педагогічну діяльність у зв'язку зі скороченням штатів, ліквідацією навчального закладу, виходом на пенсію, переходом на роботу до органів управління освітою чи методичну роботу в системі освіти, у випадках відновлення ними роботи за фахом зберігається кваліфікаційна категорія, педагогічне звання, набуті раніше, їх чинність продовжується не більше ніж на один рік з наступною атестацією на загальних підставах.
3. У разі незгоди з рішенням атестаційної комісії при дошкільному навчальному закладі педагогічний працівник має право у двотижневий строк з дня вручення йому атестаційного листа звернутися зі скаргою до атестаційної комісії вищого рівня. Подана скарга розглядається у двотижневий строк від дня її надходження.
Рішення атестаційної комісії вищого рівня є підставою для скасування попереднього і видачі нового наказу про встановлення/підтвердження (не підтвердження) працівникові відповідної кваліфікаційної категорії, посадового окладу (ставки заробітної плати) чи присвоєння/підтвердження (не підтвердження) педагогічного звання з дня ухвалення рішення атестаційною комісією дошкільного навчального закладу, дії якої оскаржувались.
Відповідно до пункту 8.4 Типового положення про атестацію педагогічних працівників України (далі — Типове положення) до 20 березня поточного навчального року атестаційна комісія при дошкільному навчальному закладі завершує вивчення роботи педагогічних працівників і оформлює атестаційні листи у двох примірниках.
Атестаційний лист — це основний підсумковий документ, що подається до атестаційної комісії для прийняття відповідного рішення. Тому він має містити всю інформацію, що дасть змогу атестаційній комісії прийняти правильне рішення. Крім цього, атестаційний лист — це документ, який підтверджує наявність кваліфікаційної категорії, педагогічного звання, і є підставою для тарифікації педагогічного працівника. Пунктом 8.5 Типового положення передбачено, що не пізніше, як за 10 днів до засідання атестаційної комісії, на якому прийматиметься рішення щодо результатів атестації, педагогічний працівник має ознайомитися зі своїм атестаційним листом під підпис. Це ще одна можливість перевірити, чи вся інформація, занесена до атестаційного листа, відповідає дійсності. Адже якщо атестаційний лист заповнено неправильно, це може стати причиною непорозумінь з тарифікацією педагогічного працівника або відмови атестаційної комісії вищого рівня щодо встановлення/підтвердження йому кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії», присвоєння/підтвердження педагогічного звання. Тому вкрай важливо заповнити атестаційний лист правильно.


Рекомендації щодо оформлення атестаційного листа


Ураховуючи багаторічний досвід роботи з атестаційними документами, пропонуємо кілька порад тим вихователям-методистам, які з різних причин стикаються з труднощами під час оформлення атестаційних листів.
1. Прізвище, ім'я, по батькові: заповнюючи атестаційний лист, не варто покладатися на те, що ви добре знаєте працівника, який атестується, і всю інформацію про нього. Прізвище, ім'я, по батькові вказуйте повністю відповідно до запису у паспорті.
2. Рік народження: коли заповнюватимете цей пункт не забудьте звірити свій запис із даними паспорта особи, яка атестується.
3. Освіта Інформація про освіту вкрай важлива. Адже освітній рівень педагога безпосередньо впливає на результат атестації, середньо впливає на результат атестації - зокрема: за наявності освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст або бакалавр (базова вища освіта), можна встановити кваліфікаційну категорію «спеціаліст» та присвоїти педагогічне звання. Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст чи магістр (повна вища освіта) — є однією з умов встановлення кваліфікаційних категорій «спеціаліст II кваліфікаційної орії», «спеціаліст І кваліфікаційної категорії та «спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії». Тому, заповнюючи пункт «Освіта», правильно вказуйте її рівень у педагога, який атестується, орієнтуючись на кваліфікацію, що зазначена в дипломі про освіту, виданому вищим навчальним закладом відповідного рівня акредитації.
4. Спеціальність за дипломом: цей пункт заповнюйте відповідно до запису в дипломі про освіту. Не робіть цього зі слів педагога, який атестується, чи керуючись інформацією, що викладена у його заяві. Адже, крім рівня освіти має значення спеціальність, за якою здобута освіта. Тому пункт «Спеціальність за дипломом» у цьому випадку слід заповнювати, орієнтуючись на запис у Додатку до диплома про вищу освіту (далі — Додаток), який як невід'ємна складова документа про вищу освіту є дійсним лише з дипломом про вищу освіту, серія і номер яких співпадають, а саме на пункт «Напрям підготовки (спеціальність)». Наприклад, у Додатку зроблено такий запис: «0101 Педагогічна освіта. 6.010101 Дошкільне виховання», де «0101» — шифр галузі знань, а «6.010101» — код напряму підготовки. У атестаційному листі має бути запис: Педагогічна освіта. Дошкільне виховання.
5.Стаж безпосередньої педагогічної роботи: обов'язково перевірте за записами у трудовій книжці, чи правильно підраховано педагогічний стаж. Необхідно знати: час перебування у відпустці по догляду за дитиною за умови, що педагог перебував на педагогічній посаді під час оформлення відпустки, зараховується до стажу педагогічної роботи.
6.Місце роботи: тут вказуйте повну назву закладу освіти, у якому працює педагог, що атестується.
7.Посада: назву посади вказуйте відповідно до запису у трудовій книжці.
8.Державні нагороди, звання: державні нагороди, звання записуйте у послідовності зростання їх значущості, а після кожної нагороди не забудьте вказати рік, коли вона була отримана педагогічним працівником. Така інформа­ція за потреби полегшить атестаційній комісії вибір виду заохочення педагога, який атестується.
9. Форма та результати підвищення кваліфікації протягом останніх 5 років за посвідченням: тут вкажіть назву курсів підвищення кваліфікації, повну назву навчального закладу, що їх провів, дату їх проходження працівником та номер посвідчення. Усю цю інформацію заносьте до атестаційного листа згідно із записами у свідоцтві про підвищення кваліфікації. Якщо протягом міжатестаційного періоду працівник здобув фахову освіту вищого освітнього рівня, то вкажіть повну назву вищого навчального закладу, номер і дату отримання диплома.
10. Результати попередньої атестації: вкажіть результат попередньої атестації та її дату.
11. Характеристика якості виконання посадових обов'язків, результативності навчально-виховної роботи, загальної і професійної культури адміністрацією установи: характеристика педагога, який атестується, має давати повне уявлення про рівень його кваліфікації та результативність роботи, а також про його морально-етичні якості. Тож у розгорнутій формі охарактеризуйте виконання посадових обов'язків, зазначте головні напрями роботи педагогічного працівника, вкажіть конкретні досягнення та підсумки роботи.

/Files/images/7282.gif

Самостійна діяльність у другу половину дня

Самостійний, вільний тип діяльності– це специфічний спосіб організації життєдіяльності дітей, яка розгортається у час, вільний від організованих форм освітньої роботи (в ранкові та вечірні години, на прогулянках, в інші періоди дозвілля), як правило, з ініціативи та за бажанням малюків. У діяльності такого типу діти самі визначають цілі, завдання, засоби і план втілення свого задуму, виявляють самоконтроль, самоаналіз і самооцінку виконання.

Необхідність діяльності самостійного типу зумовлюється природною потребою дошкільника в інтимізації буття, у можливості не тільки усамітнюватися, а й мати час, який можна використати на власний розсуд, залишившись без прямого контролю з боку дорослого, а також самостійно закріпити вже набутий досвід, проявити чи певною мірою перевірити рівень своєї компетентності та самоствердитися.

Самостійна діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі носить як індивідуальний, так і груповий (колективний) характер, коли дитина сама реалізовує власний інтерес, задум в обраному виді діяльності, або об’єднується з іншими дітьми за спільністю бажань, намірів, планів, уподобань та за взаємними симпатіями.

За типом самостійної, вільної діяльності можуть розгортатися різні види специфічної дитячої діяльності: ігрова, пізнавальна, трудова, художня (образотворча, музична, музично-ритмічна, театралізована, художньо-мовленнєва), комунікативно-мовленнєва, рухова тощо.

Організаційні форми такого типу діяльності різних видів визначаються як самостійна ігрова, самостійна пізнавальна, самостійна трудова, самостійна художня, самостійна комунікативно-мовленнєва, самостійна рухова діяльність. Саме ці форми освітньої роботи з дітьми у повсякденні знаходять відображення у календарних планах роботи вихователів.

Одними з основних проявів самостійної діяльності високого рівня є уміння дітей зайняти себе у вільний час різноманітними видами діяльності, мотивувати свою діяльність, підготувати потрібне для його реалізації приладдя, іграшки, матеріали, об’єднатися з товаришами для спільного виконання наміченого, домовитись про розподіл обов’язків чи ролей, довести задумане до кінця, адекватно оцінити отриманий результат. Змістовна самоорганізована вільна діяльність налагоджується поступово, по мірі дорослішання дітей і набуття ними досвіду, самостійності, ініціативності, креативності та інших особистісних базових якостей (водночас, саме вільна, нерегламентована діяльність сприятлива для формування цих якостей).

Зміст і рівень будь-якої самостійної діяльності залежать від ряду чинників, першочергове місце серед яких посідають:
досвід дітей у володінні певним видом діяльності, їхня життєва компетентність взагалі;
наявність розвивального предметно-ігрового, природного, соціального середовища, врахування простору власного "Я" кожного малюка;
грамотне, компетентне керівництво з боку дорослого.

Життєва компетентність, досвід дошкільників у володінні певним видом діяльності – основа для виникнення дитячої самостійної діяльності та її змістовного розгортання, оскільки допомагає дітям адекватно, конструктивно, ефективно діяти в умовах такої діяльності, задовольняючи свої потреби, інтереси, прагнення та використовуючи власні можливості. При цьому суттєвого значення набувають різноманітні життєві враження, що залишають позитивний емоційний слід у дитячій свідомості. Ось чому важливо насичувати дитяче буття саме позитивними емоціями та враженнями, своєчасно й мудро реагувати на дитячі негативізми, гасити конфлікти, дбати про гідні приклади поведінки для наслідування дітьми.

Ігровий, художній, руховий досвід, досвід спілкування, експериментування та ін. як складові життєвої компетентності дітей формуються у процесі як поступового накопичення життєвих вражень, позитивних емоцій, так і набуття знань, необхідних умінь, навичок діяльності, вироблення певних ставлень, оцінок, інтересів тощо. Найбільш сприятливі умови для цього створюються у різних формах організованої педагогом діяльності. Ось чому необхідно посилити увагу до якісного проведення, насичення освітнім змістом не лише навчально-пізнавальних занять, а й таких форм роботи у повсякденні, як спостереження, екскурсії, бесіди і розмови, різноманітні ігри, індивідуальна й гурткова робота, організація елементарних дослідів, чергувань, колективної праці, побутових процесів та ін.

Непідготовлені до певного виду діяльності діти з порушеннями в розвитку не можуть заповнити своє дозвілля цікавою справою, сприятливою для саморозвитку, навіть маючи вільний час, достатню кількість іграшок і залишаючись без опікування та контролю з боку дорослого. Неможливе самовиявлення таких дітей при несформованості у них достатнього запасу спеціальних знань, базових умінь і автоматизованих навичок, а також при відсутності навичок самоорганізації (визначитися з планами і задумами, вибрати зручне місце для самостійних занять, підготувати потрібні іграшки, матеріали чи обладнання та інше), уміння домовлятися з партнерами про спільну діяльність, розподіляти ролі чи обов’язки, обговорювати хід та результати, мотивувати власні оцінки, проектувати перспективи продовження розпочатої справи, звертатися за допомогою, порадою тощо.

Домірно насичене та раціонально облаштоване предметно-ігрове і природне середовище слугує не лише фоном для розгортання вільної діяльності дітей з вадами розвитку, а й стимулом, спонуканням до певного роду самостійних занять. Відповідна віку дітей добірка іграшок, ігрового та фізкультурного обладнання, спортивного інвентарю, матеріалу для дитячої праці, приладдя і матеріалів для ліплення, малювання, аплікування та конструювання, дизайнерства, атрибутів для рухливих і творчих ігор, зручне розміщення всього цього у доступних місцях, без скупчення, на достатніх площах групових приміщень, ігрових майданчиків і ділянок, приваблюють малюків, підказують їм творчі задуми, допомагають елементарно зорієнтуватись в ситуації вибору й викликають прагнення до змістовної зайнятості, виключають появу безпідставних суперечок і конфліктів.

Важливим компонентом розвивального простору, сприятливого для виникнення та розвитку вільної дитячої діяльності, слід вважати соціальне оточення, наявне коло спілкування з дітьми та дорослими. При цьому, з віком значення дитини-партнера для малюка зростає: дитина поступово переходить від діяльності поряд до діяльності разом, формується потреба у товаришах по грі, партнерах і помічниках для спільного господарювання тощо, хоча при цьому навіть комунікабельні, колективістські малята іноді відчувають потребу усамітнитися й чимось зайнятися наодинці. Довірливі стосунки, особистісні контакти з дорослими (персоналом дошкільного закладу, батьками) також наповнюють соціальне середовище навколо дошкільників і впливають на зміст і рівень їхньої самостійної діяльності.

Беручись за створення розвивального простору для самостійної дитячої діяльності, варто враховувати значення такого його складника як середовище власного «Я». Зовнішнє «Я» (все, що дитина вважає за своє, власне, їй належне) та внутрішнє «Я» (духовно-душевне: стани, настрої, емоції, почуття, потреби, інтереси, цінності та інше) зумовлюють вплив дитини саму на себе: допомагають чи заважають саморозвитку. Воно може бути і позитивним, і негативним, а відтак потребує уваги з боку дорослого, аби спрямувати його на самостійні прояви всіх видів активності, вольових зусиль, комунікативних здібностей, соціально-моральної поведінки, задовольнити потребу особистості у визнанні, прояві своїх емоцій та дати змогу повправлятися у володінні ними.

Без участі дорослого неможливо забезпечити належний рівень самостійної діяльності дошкільників та домогтися її змістовності. Ось чому вихователь є її фактичним керівником.

Розрізняють пряме і непряме керівництво вільною діяльністю дітей.

Пряме (безпосереднє) керівництво здійснюється під час самостійної дитячої діяльності. Воно передбачає застосування певних прийомів, які спрямовуються на те, щоб:
допомогти малюкам обрати близький до їхніх уподобань, співзвучний з настроєм і конкретною ситуацією вид діяльності, визначитися з конкретним її змістом;
допомогти порадами, підказками вибрати зручне для самостійних занять місце, необхідні атрибути, іграшки, приладдя, обладнання з урахуванням бажань, інтересів, претензій різних дітей так, аби діти не заважали одне одному, таким чином попередити виникнення конфліктів;
при потребі націлити малят на раціональні способи дій, зручний порядок виконання наміченого завдання або творчого задуму;
посприяти об’єднанню дітей для спільної діяльності, якщо їхні бажання співпадають, або, навпаки, розвести їхню діяльність у просторі й часі при потенційній можливості виникнення конфліктної ситуації;
вносити періодичні зміни до змісту обраної діяльності, варіювати способи виконання;
забезпечити оптимальні фізичні й психічні навантаження на дітей, чергування навантажень і відпочинку, мотивувати вчасну зміну статичних положень й динамічних занять, видів діяльності тощо.

Здійснюючи безпосереднє керівництво вільною діяльністю, не варто надмірно опікувати дітей, часто втручатися в їхні дії та постійно корегувати стосунки. Натомість слід надавати малятам більше самостійності, можливість виявляти власну активність і креативність, не пригнічуючи їхньої ініціативи. Кожному педагогу важливо усвідомити, що «рушієм розвитку була, є і буде самоактивність дошкільника, творчий, а не репродуктивний її характер» (Коментар до Базового компонента дошкільної освіти України).

Непряме (опосередковане) керівництво дитячою самостійною діяльністю з боку вихователя відбувається поза часовими межами її перебігу через ряд чинників, що створюють умови для появи й подальшого якісного перебігу процесу цієї діяльності, а саме:
систематична робота із створення достатнього запасу вражень про довкілля, знань, умінь, навичок, ставлень до навколишнього і самих себе, формування життєвого досвіду в процесі організації життєдіяльності у дошкільному закладі, вдома та за їх межами;
грамотне, педагогічно виважене облаштування розвивального природного й предметно-ігрового середовища, яке б спонукало до самостійних занять різними видами діяльності, приваблювало й зацікавлювало, давало поштовх дитячій уяві та фантазії; організація навколо дитини соціального простору, насиченого контактами з однолітками, молодшими і старшими за віком дітьми, рідними й близькими, а також сторонніми дорослими людьми; охорона внутрішнього світу кожної дитини та визнання її права вважати своєю певну частину довкілля;
періодична зміна розвивального середовища шляхом внесення до нього нових компонентів (наприклад: іграшок, обладнання, рослин, організації нових знайомств) та його переобладнання; раціональне розміщення різних компонентів цього середовища у фізичному просторі.

Якщо опосередковане (непряме) керівництво самостійною дитячою діяльністю зберігає актуальність на всіх етапах дошкільного дитинства, то безпосереднє (пряме) домінує у ранньому та молодшому дошкільному віці. У старшому дошкільному віці за умови своєчасно розпочатої роботи з організації самостійної діяльності дітей прийоми прямого керівництва застосовуються меншою мірою, як того потребує конкретна ситуація.

Індивідуальна робота з дітьми як самостійна організаційна форма проводиться з дітьми всіх вікових груп у вільні години в приміщеннях і на свіжому повітрі. Вона організується з метою активізації пасивних дітей, додаткових занять з окремими дітьми (новенькими, тими, що часто пропускають через хворобу, інші причини та гірше засвоюють програмовий матеріал під час фронтальної роботи).

Гуртки (студії, секції) є додатковою організаційною формою освітнього процесу. Можливе різне профільне спрямування гуртків: естетичного циклу (образотворчої діяльності, художньої праці, гри на музичних інструментах, хореографічні, вокальні, театральні), спортивні (гімнастики, акробатики, ритмічної гімнастики, плавання, настільного тенісу тощо), іноземної мови та ін. Вони організуються з урахуванням інтересів та здібностей самих вихованців, запитів батьків, наявних матеріальних умов та кадрового забезпечення. Зміст гурткової роботи визначається авторськими програмами, які складаються керівниками гуртків на основі власної педагогічної діяльності, вивчення досвіду інноваційної діяльності, обов'язково узгоджується з освітньою програмою, затвердженою МОН України, за якою працює заклад і відображається у річному плані роботи.

Гурткові заняття проводяться у другій половині дня, у час, відведений для ігор та самостійної художньої діяльності дітей. Тривалість їх відповідає зазначеним вище нормам для навчальних занять, а періодичність проведення становить 1-2 рази на тиждень. Оптимальними є наповнюваність гурткових груп - 10-12 осіб на одному занятті та відвідування однією дитиною одного гуртка на день.

Вихователі не повинні пускати на самоплин вільну діяльність дітей, натомість дбати про виведення її на гідний рівень, відповідний віку та індивідуальним можливостям дітей. При цьому від педагога вимагається особлива уважність та спостережливість, щоб своєчасно помітити, виявити в процесі самостійної діяльності спеціальні здібності, ранню обдарованість у дошкільників та спільно з батьками посприяти їхньому подальшому розвитку.
Кiлькiсть переглядiв: 5427

Коментарi